У 2018-му році ми чекаємо багато чого цікавенького.  Це без урахування всіма очікуваної Red Dead Redemption 2, яка, нагадуємо, вийде у жовтні, проте не на ПК. Хороших ігор про Дикий Захід не так багато, що неабияк прикро. Gun пройдений, усі частини Call of Juarez пройдені, хоча із задоволенням стерла б собі пам’ять, аби пройти їх ще раз по-новому (окрім Cartel – вона хоч і була не такою вже поганою, та в порівнянні з іншими частинами серії дуже програє. Ну не було там духу Дикого Заходу). Впевнена, назбирається ще декілька хороших ігор, які мені просто не пощастило пограти.

Наприклад, Red Dead Redemption.

Так, про що це я…  Отож, проглядаючи майбутні релізи, я натрапила на Call of Cthulhu: The Video Gamе, яку планують випустити цьогоріч якогось там числа. “Гра вийде, коли буде готовою” — цитатка з трейлеру до Cyberpunk 2077, яка у свою чергу була стягнута в Blizzard.

Свого часу Call of Cthulhu: Dark Corners of the Earth позитивно відзначилася серед довгого списку ігор, які мені довелося пройти за своє свідоме життя. Захопливий сюжет за мотивами одразу кількох найвідоміших творів Лавкрафта, моторошна атмосфера, відчуття повної самотності та безпорадності серед членів «Таємного ордену Даґона» — бридких людиноподібних істот із випуклими очима, постійна темрява довкола тощо. А якщо ненароком зазирнути у вікно підвалу, то можна побачити труп, що висить під стелею. А крізь інше підвальне вікно поспостерігати за тим, як хтось невідомий тягне за собою мертве тіло. Такі моменти змушували гравця бути уважним і намагатися помічати все, щоб  не пропустити нічого химерного. Особливо піднімати голову догори. Бо там, угорі, з даху на дах час від часу перестрибували монстри, миттєво ховаючись у тіняві. Загалом, мені гра дуже сподобалася, тому новина про реліз нового «Поклику» потішила.

Інформації щодо нової частини не так багато — станом на сьогодні Cyanide випустила декілька відеороликів про гру, які частково можуть підготувати гравця до того, що його очікуватиме.  Атмосфера гри багатонадійна, від неї так і віє холодом і вогкістю, ніби на тебе силоміць надягнули мокру кофтину. Тільки у випадку з грою подібного відчуття якраз-таки хочеться, таким воно має бути — як підводна безодня, затягує все глибше, затискує все щільніше, огортає атмосферою, що навіває на відчуття – Великі Древні близько.

В основу гри, як і годиться ліг створений Говардом Лавкрафтом, а потім доповнений його послідовниками всесвіт під назвою «Міфи Ктулу», який увібрав у себе спадщину вигаданих світів Лавкрафта, усю їх багату міфологію та характерні літературні прийоми письменника.

Головний герой гри – Едвард Пірс, приватний детектив і ветеран війни. Він спробує розібратися у містичній смерті відомої художниці Сари Гокінс, яка разом зі своїм чоловіком та сином опинилася на острові Темноводдя. Там відбуваються досить дивні речі, а поліція усе це замовчує, що викликає тривогу і підозру. Звісно ж, розслідування смертей приведе Едварда Пірса до розкриття жахливих секретів острова і його мешканців.

Протягом усієї гри протагоністові доведеться розслідувати загадкові вбивства, опитувати свідків, читати записки,  шматок за шматочком збирати докази з місць злочинів, аби зрештою вималювати логічну картину, яка допоможе прийняти рішення, що і як чинити далі.  До речі, щодо рішень. Call of Cthulhu — така собі полегшена RPG, тобто герой зможе розвивати певні вміння (які безпосередньо впливатимуть на його дедуктивні здібності, пильність і красномовство) і матиме відносну свободу як у блуканнях островом, так і в прийнятті рішень. Розробники запевняють, що гра матиме кілька кінцівок, і на розвиток подій впливатимуть вчинки головного героя, те, наскільки близько він підійшов до розгадки того чи іншого вбивства, чи не проминув десь важливий елемент, які висновки зробив, і який вчинок не забарився за зробленими висновками. Звісно, вибір героя все ж не матиме великого впливу на сюжет, й історія йтиме більш-менш задуманим розробниками шляхом. Але все ж можливість обирати і бачити наслідки свого вибору додає грі особливого шарму.

У грі можна буде заручитися підтримкою людей, виконуючи їхні прохання — такі “побічні квести”  допоможуть героєві ретельніше дослідити острів та дізнатися історії його мешканців. Враховуючи, що вам рано чи пізно доведеться зіткнутися з монстрами та культистами, підтримка вам знадобиться. Наш герой також матиме можливість маніпулювати людьми, використовуючи проти них їхні фобії. Варто враховувати той факт, що ставлення певних NPC залежатиме від вчинків гравця. Наприклад, у разі якогось конфлікту з місцевими, вони можуть стати зрадниками чи подвійними агентами, і залишатимуться ними, аж поки не буде запізно. І це теж матиме свої наслідки.

“Містере Пірс, ви коли-небудь ставили під сумнів ваше психічне здоров’я?.. Можливо, вам слід?” Ці слова доволі моторошно прозвучали в одному із трейлерів гри з уст невідомого лікаря. Одразу в голову закрадається думка: може й справді слід. Безумство у грі відіграє значну роль. Як, наприклад в Amnesia: The Dark Descent, в Call of Cthulhu героя вганяє в паніку вигляд жахливих речей. До того ж, він страждає клаустрофобією, тому по можливості варто остерігатися закритих приміщень. Чим більше тривожних химерних речей бачитиме герой, тим важче йому буде зберігати глузд. Проте у цьому, як не дивно, є свій плюс. Якщо у героя недостатньо розвинуті певні навички, низький рівень здорового глузду може йому допомогти. Якщо ви будете перебувати на грані безумства, вам буде легше розпізнати брехню, викрити зрадника чи виявити сліди чогось надприродного. Загалом, герой стане більш проникливим, спостережливим. Але зазвичай низький рівень здорового глузду йде пліч-о-пліч з таким же низьким рівнем здоров’я. За все в цьому світі доводиться платити, навіть за безумство.

Едвард Пірс час від часу бачитиме галюцинації, які інколи неможливо буде відрізнити від реальності. З ними доведеться взаємодіяти, розгадувати головоломки і, наскільки я розумію, знищити галюцинацію вдасться, лише розгадавши загадку.

Загалом у грі буде близько 10 локацій, і гравцеві знадобиться 10-15 годин на одне проходження. Думаю, цього буде достатньо, аби ґеймер встиг поринути в міфічну атмосферу, проникнутися історією і відчути на собі, що таке «Міфи Ктулу».

Зникнення трупів з моргу, загадкові вбивства, тіла китів, син Сари Гокінс, який, як вона сама висловилася, схожий на монстра – ось те, з чого почнеться суцільна загадка під назвою Call of Cthulhu: The Video Gamе. І розгадати її доведеться саме вам.